БОРЩІВНИ́К, а́, ч.
1. (Heracleum L.). Дворічна й багаторічна рослина з родини зонтичних з великим листям; молоде стебло її їстівне. Деякі дівчата вже сало з пшоном товкли в казанах, а інші щавель, борщівник.. рвали (Морд., І, 1958, 110).
2. Посуд, у якому варять переважно борщ. Борщівник-горщик, в якому варять страви для сім’ї (Полт.-київський діалект.., 1954, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.