БО́СИЙ, а, е. Невзутий, без взуття. Раз увечері зимою, У одній свитині. Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1953, 81); Марін лежав простертий на землі, На грудях руки зложені, і босі ноги (Фр., XIII, 1954, 301); // у знач. ім. бо́сий, сого, ч. Про бідну людину, бідняка. До волі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі! (Тич., І, 1946, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.