БО́СО. Присл. до бо́сий. Ось чути тихі-тихі кроки, немов хтось.. ходить босо (Фр., VII, 1951, 133); // у знач. присудк. сл., рідко. Уже й посіли [рибалки] навколо, І спогадів струмок тече. Що їм і босо, їм і голо, І в люту зиму гаряче (Мал., І, 1956, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.