БОСОНІ́ЖКА, и, ж. Дівчина, жінка, що ходить боса, босоніж. Білявенька, русявенька босоніжка, Михайлова маленька сестричка Мелася, як почує, що дід говорить і сміється, зараз собі теж піддзвонюе… (Вовчок, І, 1955, 338); [Принцеса:] Годі, люди, і шана, й посміх не до речі справді принцесі-босоніжці (Л. Укр., II, 1951, 212); * Образно. Липневий день мандрує пішки. Казки нашіптує малечі. Берези, ніжні босоніжки, Задумались про синій вечір (Мал., І, 1956, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.