БОЯ́Н, а, ч., поет. Співець, поет. Поетом-соловейком, народним бояном назвали гуцули Юрія Федьковича, талановитого виразника їх надій і сподівань (Літ. Укр., 12.VIII 1969, 3); Міцкевичу, північному бояну. Цей край думок навіяв океан, І ті думки нам передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (Дор., Тобі, народе.., 1959, 79); Складають нам пісні задумані бояни, ашуги дальніх гір і голубих степів (Сос., II, 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 671.