БРАВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Удавати з себе хороброго, сміливого, навмисно легковажити небезпекою, показуючи свою сміливість. Він [лейтенант] .. намагався триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (Багмут, Записки.., 1961, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 225.