БРАВУ́РА, и, ж., заст. Удавання з себе хороброго, сміливого; бравада. Зовсім зав’яв [Балевич] і знов стратив усю свою бравуру (Л. Укр., V, 1956, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 225.