БРАНДВА́ХТА, и, ж. Вартове судно на рейді або в порту; допоміжне судно землечерпального каравану. Здалеку, звідти, де стояла брандвахта, викликаний по телефону буксирний катер уже тягнув на місце розриву [троса] водолазний бот (Жур., Опов., 1956, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 226.