БРАСЛЕ́Т, а, ч. Прикраса з коштовного і гарного матеріалу, яку носять на зап’ясті руки. Антося вдавала, ніби надіває на руки браслети, на пальці — перстені, чіпляє в уха сережки (Н.-Лев., IV, 1956, 186); Вийшла Мар’яна. Англійський сірий сак, дорогий капелюх з вуаллю, браслет золотий на руці (Вас., І, 1959, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 227.