БРАТОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж. Убивця свого брата, побратима, однодумця. Джентльмен мандрівний цей єсть імперії трудивсь, Підкупляв, лякав і лаяв точих братовбивць (Бажан, Роки, 1957, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 231.