БРА́ТСЬКИЙ, а, е.
1. Власт. братові (в 1 знач.), братам; пройнятий почуттям любові, дружби; братерський. Ті очі юнацькі Я бачу й сьогодні, І потиски братські Горять у долоні (Воронько, Поезії, 1950, 65).
◊ Бра́тська моги́ла — спільна могила, в якій поховані ті, хто загинув на війні або в боротьбі за спільну справу. Надвечір того ж дня у братській могилі ховали загиблих під час бою воїнів (Шиян, Гроза.., 1956, 433).
2. Прикм. до бра́тство 1. Київська братська школа.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 231.