БРЕХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бреха́ти. Герман у ямі благословив тих псів і тільки тепер пригадав собі, як утікаючи чув їх скажене брехання (Фр., VIII, 1952, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 233.