БРЕХНЯ́, і́, ж., розм.
1. Те, що не відповідає правді; неправда. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Укр.. казки, легенди.., 1957, 398); — Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть, — почав знову Грицько (Мирний, IV, 1955, 25); Він на брехню такий спритний, що цигана би обдурив (Март., Тв., 1954, 283); Брехня, шановний сер, Міраж. Ви гляньте в іншу призму, — Двадцятий вік не ваш, А наш. Вік щастя, комунізму (Воскр., З перцем!, 1957, 128); * У порівн. Вайнтроб також не цурається мужицької чарки. Він майстерно перехиляє її, і одразу ж кривляться його очі, уста і навіть кружалко борідки. — Пішла, мов брехня по селу, — задоволене погладив груди (Стельмах, І, 1962, 195).
Брехню́ завдава́ти кому — звинувачувати кого-небудь у неправді. — Брешеш! — стрибнувши до Супруненка, не своїм голосом крикнула вона.. — Хе-е! Ще й брехню завдає! — сказав Грицько (Мирний, III, 1954, 125).
2. мн. бре́хні, бре́хень. Вигадки, плітки і т. ін. [Аецій Панса:] Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Л. Укр., II, 1951, 356); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Кач., Вибр., 1947, 15).
Бре́хні точи́ти (справля́ти) — те саме, що Баляндра́си точи́ти (див. баляндра́си). — Годі тобі брехні справлять. Вставай та в печі розтоплюй (Н.-Лев., І, 1956, 289); — А чи не пора б вам кинути брехні точити та заходитись коло роботи? — мовив Корж (Добр., Тече річка.., 1961, 34).
3. Гавкання. На собачу брехню вибігла з хати молода, як дівчина, молодиця (Мирний, II, 1954, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 233.