БРИГА́ДНИК, а, ч., розм. Член бригади (в 2 знач.). Більшість бригадників були в своєму робочому одязі (Донч., II, 1956, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 234.