БРИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого. Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (Заг. догляд за хворими, 1957, 32); // Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь. Січкар примічає бридливі складки біля вуст Горицвіта (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 36); Губи її мимохіть склалися в бридливу гримасу (Гончар, Земля… 1947, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 234.