БРО́ВКА, и, ж. Те саме, що брі́вка2. Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту (Гончар, І, 1954, 409); Шуріпа ішов бровкою понад самою дерезою (Ряб., Золототисячник, 1948, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 238.