БРОВКО́, а́, ч., розм. Собака. Пройшовши відсіль гонів з двоє… Побачили, що ось лежав У бур’яні бровко муругий (Котл., І, 1952, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 238.