БРОНЕНО́СЕЦЬ, сця, ч. Корабель військового флоту, покритий бронею і озброєний далекобійними гарматами. Вчора ми їздили оглядати один італьянський броненосець (Л. Укр., V, 1956, 404); До Одеси прибув броненосець "Потьомкін", і на ньому матроси підняли червоний прапор (Кучер, Чорноморці, 1956, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 238.