БРОНЕТА́НКОВИЙ, а, е. Який має на озброєнні танки і самохідну артилерію. По шляхах рухались бронетанкові частини й маси кінноти козачого корпусу (Гончар, І, 1954, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 239.