Що oзначає слово - "брус"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


БРУС, а, ч.

1. Обтесана чи обпиляна чотиригранна колода, довгий чотиригранний шматок каменю або металу, що застосовується на будівництві. Вся хата була зложена з липових .. брусів (Стор., І, 1957, 226); Андрусь купив віз і пару добрих коней і возив дубові бруси для залізної дороги (Фр., III, 1950, 66); Нетерпляче кидається [раб-гебрей], притуляючи голову до затіненого боку бруса камінного (Л. Укр., II, 1951, 242); Майстри тесали податливу деревину, ладнали бруси, скріплювали (Шиян, Гроза.., 1956, 628).

Парале́льні бруси́ — гімнастичний прилад, який складається з двох паралельних круглих жердин, прикріплених до підставок. Криниця припасовував труби для паралельних брусів і турника (Бойч., Молодість, 1949, 296); Він підійшов до брусів і спробував підтягнутись угору на руках (Донч., II, 1956, 387).

2. Довгастий чотиригранний шматок чого-небудь. Брус мила (Сл. Гр.).

3. Спеціальний камінь для гостріння металевих предметів (ножа, коси і т. ін.). Бодай коса зломилася, а брус перебився (Пісні та романси.., І, 1956, 123); [Конон:] А попереду Молодий косар косе, Чорнява вдова Бруса йому підносе (Кроп., II, 1958, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 241.