БРУТА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Грубий; жорстокий (про вдачу, поводження і т. ін.). Він був брутальний супроти нього, ніколи не заговорив щиро, а все або з гнівом, або з кпинами (Фр., VII, 1951, 191); Серце народу! Надто багато пережило воно глибоко несправедливого, брутального, звірячого від фашистських лютих собак (Тич., III, 1957, 174); Відчувала, що над нею хочуть учинити щось гидке, брутальне… (Кач., II, 1958, 12); Він закінчив [розмову] брутальною лайкою й, поставивши пляшку на стіл.., рвучко вихопився з підвалу (Сміл., Зустрічі, 1936, 129).
2. зах. Великий, сильний. Намети сказалися [виявилися] дуже марною охороною проти такої брутальної студені (Коб., II, 1956, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 242.