БРУЩА́ТКА, и, ж.
1. Матеріал для брукування вулиць; камені у формі брусків.
2. розм. Бруківка, вимощена цим матеріалом. Брущатка кінчалась; далі йшов брук із дикого каменю (Бойч., Молодість, 1949, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 242.