БРЯЗКУ́ЧИЙ, а, е. Який бряжчить. Співав [Т. Шевченко] про чесну боротьбу. Про сором кайданів брязкучих (Пісні та романси.., II, 1956, 223); Напою ж я тебе із криниці, Де дзвенять відеречка брязкучі (Мал., І, 1956, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 243.