БУБНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. бубні́ти1 і звуки, утворювані цією дією. За другими дверима [хати].. чулось верещання, плач, сердите бубніння капрала і жовнірів (Досв., Вибр., 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 244.