Бугайкуватий, а, е.
1) О волѣ: похожій по внѣшнему виду на племенного быка. Бугайкуватий віл. Мнж. 192.
2) О человѣкѣ: развратный, ловеласъ. Та це бугайкуватий панич. Лубен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 105.