БУ́ДОЧНИК, а, ч.
1. Залізничний сторож. Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (Панч, Солом. дим, 1929, 54).
2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку. Далеко в центрі міста глухий будочник Кіндратій.. несамовито калатав у розтрісле калатало (Смолич, II, 1958, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 249.