БУЗА́ 1, и́, ж. На Кавказі, в Криму — легкий хмільний напій із проса, гречки, ячменю. А татари співали, кричали.. і смоктали з бурдюків п’яну бузу та кумис (Тулуб, Людолови, І, 1957, 165).
БУЗА́2, и́, ж., вульг. Бешкет, безладдя, скандал. [Дудар:] Візьмемось до роботи! [Зубченко:] Ну, глядіть. Щоб не було бузи (Мик., І, 1957, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 250.