БУКСИ́Р, а, ч.
1. Судно або машина, що тягне за собою або штовхає інше судно чи машину. Якби ще годину пароход побув у дорозі, то вже б його ніякі буксири не врятували (Л. Укр., V, 1956, 219); Все далі відпливає буксир, відпливають баржі (Шиян, Гроза.., 1956, 739).
2. Канат або трос для буксирування. Мотор.. завернув до лівого берега, ведучи на буксирі невеличкого човна (Трубл., І, 1955, 100).
◊ Бра́ти (взя́ти) на букси́р кого, що — допомагати кому-небудь, сприяти у виконанні чого-небудь. [Середа:] Треба взятії на буксир будівництво (Голов., Драми, 1958, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 253.