БУЛЬДО́ЗЕР, а, ч. Будівельна землерийно-транспортна машина, що складається з трактора, механізму керування і робочого знаряддя для різання і розрівнювання грунту. Скрепери і бульдозери використовують для спорудження земляних гребель (Колг. енц., II, 1956, 24); Де піски дрібні течуть, Бульдозер, мов господар, ходить (Рильський, II, 1956, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 254.