БУ́РИЙ, а, е. Темно-коричневий із сіруватим або червонуватим відтінком. Бурою гадюкою віється по степу шлях битий (Мирний, IV, 1955, 321); Бура перекопська рівнина лежить між морями, як величезний, вигорілий на сонці полігон (Гончар, Маша.., 1959, 64).
◊ Бу́ре вугі́лля див. вугі́лля.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.