БУРИ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для буріння. Семена Голубаря цього року перевели в бурильники, дали в руки бурильний молоток (Ле, С. Голубар, 1950, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.