БУРЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. бурли́ти і звуки, утворювані цією дією. І він почув бурління волзьких вод (Бажан, І, 1946, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 260.