БУРХЛИ́ВО. Присл. до бурхли́вий. Кзил-Су реве в камінних берегах, бурхливо несе потік свій у скелях, пробиває підземні ходи (Ле, Міжгір’я, 1953, 97); Втрату матері хлопець переживав бурхливо і гостро (Сенч., На Бат. горі, 1960, 19); Місцеве населення, бурхливо вітаючи полк, з особливою ніжністю вітало Ясногорську (Гончар, III, 1959, 441); Бурхливо розвиваються країни соціалістичного табору (Наука.., 4, 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 261.