БУ́РЯНО. Присл. до бу́ряний 2. Буряна клекотів унизу Урал (Коз., Зол. грамота, 1939, 11); Радісно, буряно, з піснями йшов на панів народ (Вітч., 7, 1948, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 263.