БУ́ХНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Однокр. до бу́хатися. Двері хутко одчинилися, і дворецький.. бухнувся прямо у ноги паничеві (Мирний, IV, 1955, 188); З тими словами повернувся [Федя] до нас спиною, сердито бухнувся на табурет, потягнув до себе книжку (Ряб., Жайворонки, 1957, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 267.