Буявіти, вію, єш, гл. = Буяти 1. По за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. І. 96).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 118.
Що oзначає слово - "буявіти"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.