БЮ́РГЕР, а, ч., заст.
1. У Німеччині та деяких інших країнах Західної Європи — мешканець міста, городянин.
2. перен. Обиватель, міщанин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 269.