БІВУА́К, БІВА́К, у, ч. Зупинка військ для відпочинку або ночівлі в польових умовах. Він тут зупинявсь на короткий бівак. Стелив він пропахчену порохом бурку На синій, крихкий, як мороз, солончак (Бажан, І, 1946, 233); // Місце відпочинку або ночівлі військ, туристів та інших груп людей у польових умовах. Ситий був [Ангарович] своїм щастям, .. родинною атмосферою, про котру марив там, на гірських бівуаках (Фр., VI, 1951, 374); Зупинилися коло ганку, і перед ними відкрився .. справжній солдатський бівуак (Кучер, Чорноморці, 1956, 242); * Образно. Сопки.. розкинули свій бівуак понад кордоном (Сміл., Зустрічі, 1936, 147); * У порівн. І стала затишна кімната — немов польовий бівуак: на лаві стояла гармата, готова до грізних атак (Уп., Вірші.., 1957, 219).
Стоя́ти (розташо́вуватися) бівуа́ком; (Ста́ти на бівуа́к) — перебувати на відпочинку, на ночівлі в польових умовах. — Незабаром станемо на бівак, відпочинемо (Кочура, Зол. грамота, 1960, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 173.