БІГА́, БІГИ́, і́в, мн.
1. заст. Переховування, втеча. — Пане голова! Трохим Макуха стар чоловік, приймит пішов на каторгу, син у бігах; йому б дати льготу (Кв.-Осн., II, 1956, 300); [Прохор:] Я цілий вік збираюсь у біга.., а от ні разу не втік (Кроп., III, 1959, 79).
2. спорт. Перегони на бігових конях.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 174.