БІГУНКИ́, і́в, мн. Легкі дрожки або сани. Зирк, аж їде обніжком полковник, буланим конем на бігунках (Збірник про Кроп., 1955, 6); Сиджу на бігунках; на вибоях мене підкидає (Коцюб., II, 1955, 268); Партизанські господарники уважно і старанно збирали в дорогу новий загін. Виділили кращих коней і міцні сани-бігунки (Збан., Ліс. красуня, 1955, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 175.