БІДА́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Жін. до біда́к. Побачивши свого єдиного сина зомлілого,.. бідачка [Бенедьова мати] гадала, що вже по її синові (Фр., V, 1951, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 176.