БІДНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до бі́дний 1, 6. — Я візьму бідненьку [дівку] хіба аж тоді, як розстараюсь грошей (Н.-Лев., IV, 1956, 282); Страшенна буря зразу заревла.. Лозина бідненька на землю прилягла (Гл., Вибр., 1957, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 177.