БІДУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. бідува́ти. Крайні бідування для мас, створювані війною, не можуть не породжувати революційним настроїв і рухів.. (Ленін, 21, 1950, 132); Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (Н.-Лев., III, 1956, 333); Від університетських часів почалося Мартовичеве бідування. Батько не міг йому нічого давати, постарівся (Стеф., II, 1953, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 179.