БІЛИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що білизна́. Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (Н.-Лев., І, 1956, 188); І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (Мал., II, 1956, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 182.