БІЛОВОЛО́СИЙ, а, е. Який мав світле волосся. З сусідньої кімнати вибіг хлопчик років чотирьох-п’яти. Біловолосий, пухкенький (Збан., Любов, 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 183.