БІЛОВУ́СИЙ, а, е. Який має світлі або сиві вуса. Біловусий парубок; * Образно. Добре змерзнувши на нічл ному біловусому морозці, вони [квіти] підставляли заплакані личка під осіннє далеке сонце (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 183.