БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч. Член антирадянської контрреволюційної військової організації, а також той, хто воював проти Радянської влади в лавах білої гвардії; контрреволюціонер. Цими сходами, в часи громадянської війни, тікали з міста [Одеси] інтервенти та білогвардійці (Кучер, Чорноморці, 1956, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 183.