БІЛОГОЛО́ВИЙ, а, е.
1. Який має світле або сиве волосся. Білоголовий Миколка їздив у ночвах, хлюпостючись у теплій водиці (Мирний, III, 1954, 107); Білоголова мати, вірна сестра і я. Група невелика (Коб., III, 1956, 280).
2. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів, що вказує на зовнішні ознаки — колір, масть і т. ін. Білоголова капуста; Білоголова українська худоба.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 183.