БІЛОКОПИ́ТИЙ, а, е. Який має білі копита або білі ноги нижче колін. Раптом білокопитий кінь аж присів, спиняючись (Ле, Наливайко, 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 184.