БІЛОПОЛЯ́КИ, ів, мн. (одн. білополя́к, а, ч.), іст. Війська буржуазно-поміщицької Польщі, які в 1919-1920 рр. після розгрому другого походу Антанти пішли війною на Радянську країну. Петлюрівці і білополяки в паніці очищали залізничну колію. З темряви показалися таращанські ешелони (Довж., І, 1958, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 184.